08.11.2014

Свято зошита!

/Files/images/2.jpg

Конкурс знавців української мови.

/Files/images/Untitled-9.jpg /Files/images/Untitled-11.jpg

Свято "День української писемності та мови"

Сценaрій свята рідної мови

Мета.
Закріпити знання дітей з рідної мови, розвивати вміння миттєво розпізнавати головні та другорядні члени речення, виховувати любов до рідної мови і бажання краще її вивчати.
Обладнання.
Картонки із завданням для закріплення матеріалу, переносна дошка для прикладів, ноші для учасників агітбригади; у кожного з учасників заходу на голові паперовий обруч, де написано "Дієслово", "Займенник" і т. д.
Оформлення.
Клас (чи зал) прикрашений українськими рушниками, висять лозунги з висловами видатних письменників про рідну мову. В центрі, де буде проходити дійство, з кольорового паперу прикріплені квітки у формі віночка, а від нього відходять паперові стрічки з написами "Прийменник", "Числівник" і т. д. На сцені стоять всі учасники свята, одягнені в українські костюми.

Ведуча (вихователь або класний керівник).
Діти, сьогодні у нас свято, свято рідної мови. І розпочинається воно з дивної казки. Ось послухайте!
Одного разу частини мови - діти однієї матері - зав'язали суперечку. Вони ніяк не могли з'ясувати, хто з них найважливіший.

Іменник.
Скажіть, хто приносить найбільше користі нашій матері Мові? Безумовно, що я! Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім істотам, предметам, подіям, яких одягаю у свої 7 відмінків, 2 числа, 3 роди, 4 відміни. І в реченні можу виступати будь-яким членом...

Ведуча.
Тут його перебив Прикметник.

Прикметник.
Ой, Іменнику! Я маю таке саме право. І, здається, без моєї прикмети ти не був би такий гарний і зрозумілий. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмемо, наприклад, речення: "Прийшла весна" (пише на дошці). Воно бідне і просте. А запроси мене до цього речення і побачиш, яке воно гарне! (Пише знову). "Прийшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла, ясна". Запам'ятай, що я вказую і на приналежність предмета певної особи. У реченні виступаю означенням і присудком.

Ведуча.
У розмову вступив Числівник.

Числівник.
Сидіть тихо! Без мене не дізнаєтесь, в якому році ви народилися, скільки років живете на світі. Ану, спробуйте без мене купити в крамниці бубликів, цукерок чи ще щось. Серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і З роди. У сполученні з іменниками буваю в реченні головним або другорядним членом.

Ведуча.
Слухав це займенник і йому урвався терпець.

Займенник.
Не тільки ви, а й я маю відмінки, роди і числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, коли вас
іноді немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику, і тебе, Прикметнику, і тебе. Числівнику, вказую на особи і предмети, на їх кількість та ознаки. За моєю допомогою присвоюють собі значення особи багато істот і неістот. А як про всіх вас запитати в реченні без мене? Хіба я так само в реченні не граю роль підмета, присудка, означення і додатка?

Ведуча.
Не витримало й Дієслово!

Дієслово.
То все байки! Ви разом - ледарі! Без мене ви тільки байдики б'єте, лежите на місці, як гнилі колоди. Я є тим механізмом, що вас усіх запускає в дію. От, наприклад, Іменник - завод - чи знає без мене, що він робить? Ні! А мої 3 часи в однині й множині, думаєте, не мають великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана історія, коли б не мій минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом потішаю старих і малих, малюю перспективу завтрашнього дня.
У реченні також виступаю головним і другорядним членом.

/Files/images/Фото-0077.jpg

Ведуча.
Прислівник, що весь час крутився біля Дієслова, і сам взяв слово.

Прислівник.
Дерете носа не знати чому. Хіба тому, що кожна людина може змінювати вас, як їй заманеться. А я не з таких! Себе викривляти у різних відмінках, числах і родах не дам! От ще тримаюсь Дієслова, і з Прикметником я трохи родичаюсь. (Підходить і обнімає їх). У реченні я можу бути тільки обставиною.

Прийменник.
Отак, брате! (Вигукує). Я теж належу до таких, які нізащо не дають себе змінювати. Яким народився, таким буду завжди. То лише слабодухі, такі як Іменник, Прикметник, Числівник, Займенник і Дієслово змінюють своє обличчя. Правда, я роблю їм послугу. Пояснюючи їх або зв'язуючи, я уточнюю думку в реченні. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє без мене таке речення (пише). "Учень йде ... школи". Що тут пропущено, хто скаже? (Діти говорять і він вписує пропущений прийменник "до" або "із". Отож, покликали мене в речення і стало зрозуміло, що йде він до школи, або із школи...

Сполучник.
І нащо піднімати стільки галасу? Я не дам себе змінити так само, як Прислівник і Прийменник. Зарубайте собі на носі, що я вас усіх з'єдную і без мене не одне з вас ходило б, як загублене телятко.

Ведуча.
Довго слухала цю суперечку Частка і не витримала.

Частка.
А чи обійдетеся ви без мене, коли в реченні треба щось заперечити або обмежити? Я допомагаю Дієслову утворити форми умовного і наказового способу, висловити запитання, оклик, сумнів чи інші почуття...

Вигук.
Гей, гей, які часи настали! Діти однієї матері не можуть погодитися. Ох, коли б я вмів говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та довів до згоди. А то я тільки від радості, горя, страху та здивування можу піднести голос.

Ведуча.
Почувши суперечку між дітьми, до хати увійшла усміхнена і по-святковому одягнена їх рідна мати-Мова.

Мати-Мова.
Не сваріться, мої любі діти. Кожен з вас для мені потрібний і важливий. Коли б не ви, мої соколята, не була б я така гарна і мила людям у піснях, у розповідях, у розмові й на письмі.
Хай віднині панують між вами дружба і згода.

(Звучить пісня "Звучи, рідна мово". Слова Андрія Демиденка, музика О.Семенова).

Мово рідна, світи в ріднім домі.
Крізь зболений час і духовні руїни.
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу, у душу Вкраїни.

Мово рідна, квітуй і шануйся,
Любов'ю воздай всім народам і мовам.
З тобою я плачу,
З тобою сміюся,
О ріднеє слово!

Мово рідна, живи в ріднім домі.
Крізь зболений час і духовні руїни
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу,
У душу Вкраїни.

Приспів:

Якого ж ми будемо племені-роду,
Якщо буде в устах наша мова згасать?
Чи будемо з вами тоді ми народом,
Як стихне вона в голосах?

Звучи, рідна мово,
На землі рідній лийся по вінця,
Мово моя українська,
Мово моя материнська!

(Після того, як мати-Мова виконала пісню, всі діти стають навколо матері й разом говорять).

Разом (беруться за руки).
У дружбі й злагоді будемо здорові й щастя дамо нашій матері-Мові!

Мова.
От і добре, що ви все зрозуміли. А тепер я б хотіла перевірити знання у наших учнів, а вчителі філологи визначать, хто з вас і як справився із завданням.

(Роздає картки, де написані різні речення, а учні повинні знайти дієслово, прислівник і т. д; а потім і самі мають придумати речення із аналогічним завданням. Викликає учнів за бажанням).

Ведуча.
Поки ваші товариші будуть готувати завдання, я б хотіла запросити до залу шкільну агітбригаду. Вона давно вже чекає за дверима.

(Звучить декілька акордів мелодії маршу. На її фоні по черзі, один за одним, заходять учасники агітбригади, стають у шеренгу. На останніх акордах мелодії вони стають у нову мізансцену "галочко" і починають свій виступ).

1-й учасник.
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій і мальовничій землі - на нашій славній Україні!

2-й учасник.
Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини.

3-й учасник.
Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.

4-й учасник.
В рідній мові своїй
Мусив вивчити кожне слівце,
Доглядати його,
Як старий садівник деревце.

5-й учасник.
Щоб ніякий хробак
Не точив його ніжні листки,
Щоб у чисті слова
Не в'їдалися зло остюки.

6-й учасник.
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.

7-й учасник.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?!

Мова.
Я бачу, бачу, як ви щиро любите рідну мову. А хто ще у вашій школі любить мене так, як ви?

(Учні зачитують імена своїх товаришів по школі, що навчаються на "відмінно", і хто має зразкові оцінки з рідної мови. Місцевий матеріал використовується в подальшому).

Це дуже добре, що вас так багато. А ось у мене є інший список. Це учні, які мають "2" з рідної мови. (Зачитує список). Як ви гадаєте, чому у них стільки двійок?

4-й учасник. Одну хвилиночку, зараз спробуємо усе вам пояснити. Внесіть діючу модель двієчника. (Два учасники агітбригади заносять на ношах модель 2).

Модель-2.
Обережно!

5-й учасник (бере указку і досконально все пояснює).
Модель виконана в натуральну величину. Зовні вона нічим не відрізняється від хорошого учня, але внутрішньо...
А втім, все по порядку. (Показує на голову). Що це по-вашому?

Всі.
Голова!

5-й учасник.
Правильно. А що ви знаєте про голову?

6-й учасник.
Одна голова - хорошо, а дві краще!

5-й учасник.
Правильно! Але це тільки теоретично. А насправді й від однієї такої голови у вас у всіх голова піде обертом.

Модель-2.
Тому що ми зі своєї хворої голови на вашу здорову все звалимо.

5-й учасник.
Дивимося далі. Два вуха. Для чого, питається, два?

Модель-2.
Щоб в одне вухо влітало, а в друге вилітало.

5-й учасник.
Очі...

Модель-2.
Пара штук!

5-й учасник.
Дивляться на всі чотири сторони, але тільки не в книжку.

Модель-2.
А що туди дивитися? До сусіда в зошит треба дивитися... Зиркнув, як-небудь списав - і порядок!..

5-й учасник.
Рот, за допомогою якого він часто говорить...

Модель-2.
А я не вивчив... А я зошит забув... За що двійка?

5-й учасник.
Руки. Вони завжди зайняті сторонньою справою... Ноги...

Модель-2.
А що це ви мимохідь про руки мої розповіли? Про руки відмінника або хорошиста напевне говорили б години дві. А про мої - мовчок. Та від моїх рук, може, весь клас...

7-й учасник.
Вся школа... Все село... наплачеться.

Модель-2.
Вибиті шибки, зірвані уроки, смикання за коси - хіба це не моїх рук діло?

Разом.
Твоїх, твоїх!

5-й учасник.
Запитання є?

Мова.
А скільки ось таких у вашій школі?

6-й учасник.
Та з десяток набереться.

Модель-2.
Застаріла інформація. Зараз я майже один. Багато учнів уже виправили свої двійки.

5-й учасник.
Ще будуть запитання?

Разом.
Ні! Все ясно!

Мова.
Тоді винесіть двієчника!

Модель-2.
Та з таким ставленням я і сам піду. Теж мені, моду взяли - критикувати!

(Виходить. Знову учасники агітбригади змінюють мізансцену, стають "журавлиним клином").

7-й учасник.
Спрацювала двійка! Двійка, як міна...

Всі.
Міна уповільненої дії.

6-й учасник.
Сьогодні двійка лише в учительському журналі, або у твоєму щоденнику...

5-й учасник.
А завтра ти отримаєш двійку за кермом комбайну, або за станком!

7-й учасник.
Вважаю, що двійкам взагалі не місце в нашій школі. Які ж ми будемо в майбутньому працівники?..

6-й учасник.
Якщо зараз так ставимося до своїх учнівських обов'язків.

Мова.
Я впевнена, що ви всі зрозуміли: знання, які ви одержуєте в школі, знадобляться вам в майбутньому, і ви будете гарними дочками і синами нашої Вітчизни!

1-й учасник.
Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

2-й учасник.
Буду я навчатися мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової,
Щоб людському щастю дбанок свій придбати,

Всі разом (крок уперед).
Щоб раділа з мене - Україна-мати!

(У сценарії використані вірші Сидора Воробкевича, Андрія Малишка).

Друга частина свята може бути конкурсною. Для її програми можуть бути використані українські народні
ігри, загадки, прикмети, прислів'я, пісні й танці. Також можна включити до програми приготування українських національних страв (вареників, калачів, пампушок). Звичайно, їх готують заздалегідь, а потім, під час конкурсів дають учасникам, як приз - чи то вареник, чи то пампушку. Скільки набрав очок, стільки ж одержуєш і вареників.
Успіх свята залежить від режисерського бачення сценарію та його мізансценірування.

Г. М. Яцун, педагог-організатор
с. Барвінівка, Запорізька обл.

Тематичний вечір, присвячений Дню рідної мови

Ведучий: За рішенням ЮНЕСКО 21 лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови.

Це свято уже сьогодні крокує по планеті. І кожен громадянин будь-якої країни відчуває свою причетність до свого народу, до своєї мови. Створена на світанку людської історії, мова розвивається, живе в народі. За приблизними підрахунками, на земній кулі сьогодні 3000 мов, і кожна з них має право на своє існування, на своє життя, бо мова - це той інструмент, який об'єднує націю, народ у єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати. Життя мови залежить від народу, який несе її у своїй душі, у своїх звичаях, традиціях, у своїх піснях і у своїй культурі. Рідна мова - це мова батька, мова мами, це мова народу, рідна мова - це мова серця.

Читець: Йшли віки,

І були українці,

І сотворилося слово

українське,

І як сіпалося так,

то сказало собі слово

по-свойому

і благословилося,

І прилетіли птиці,

І вродилася калина,

І було солодко,

І було гірко,

І стало все називатися:

і земля,

і матір,

і вітчизна -

по-вкраїнському.

С. Сапелюк

Ведучий:Шлях української мови, як і усього українського народу, був тернистим. Суспільство цілеспрямовано впливало на розвиток мови. Від мовної політики залежить доля окремих мов і сьогодні. Так, внаслідок онімечення у XVIII ст. зникли полабська та прусська мови, у результаті асиміляції в колишньому Ра-дянському Союзі зникло понад 90 мов, а колонізація у США знищила чимало індіанських мов.

Був чорний календар і у житті української мови.

Читець: ЧОРНИЙ КАЛЕНДАР УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

" 1720 р. - цар Петро І видав указ про заборону книгодрукування українською мовою.

" 1754 р. - вийшов указ Катерини II про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.

" 1769 р. - Синод розпорядився відібрати українські букварі у тих, хто їх мав.

" 1775 р. - ліквідація Запорозької Січі, яка була фундатором і опорою Києво-Могилянської академії.

" 1811 р. - закрито Києво-Могилянську академію. На той час Україна мала 24 друкарні, Росія - 2.

" 1817 р. - постанова про викладання у школах Західної України лише поль-ською мовою.

" 1847 р. - розгром Києво-Мефодіївського братства, початок жорстокого переслідування української мови, літератури, культури.

" 1863 р. - циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва: заборона видавати книги українською мовою. 1876 р. - Емський указ:

" заборона друкувати книги українською мовою, ввозити їх із-за кордону;

" заборона друкувати ноти для українських пісень;

" заборона українського театру.

" 1884 р. - закрито всі українські театри.

" 1892 р. - скорочено видання художніх творів українською мовою.

" 1895 р. - заборона української дитячої книги.

" 1908 р. - Синод видав указ, у якому культурна й освітня діяльність на Україні визнана шкідливою.

" 1917 р. - початок національно-культурного відродження українського народу.

" 1924 р. - українська мова вперше дістала можливість вільно розвиватися.

" 1926 р. - з'явився лист Сталіна про шкідливість українізації.

" 1920 р., 1933 р. - голодомор в Україні.

" 1938 р. - три четвертих української інтелігенції було знищено.

Майже 38 мільйонів українців проживають в Україні.

Політика денаціоналізації, яка велася на території України як у минулому, так і за радянських часів, призвела до того, що українці стали забувати свою мову, цуралися її, стали цуратися і своєї нації, стали манкуртами.

Читець: До українців

Я до себе кажу і до кожного з вас: - Говори!

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!

Запитаймо у себе: відколи, з якої пори

Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,

У якому свідомості нашій збагнути незмога,

Чом солодшим од недуг нам видався час забуття

Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога?

Українці мої!

То вкраїнці ми з вами чи як?

Знаю добре, що й вам вони теж не солодкі гостинці

Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,

Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?.. Стерпи!"

Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво:

Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?

Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

Та хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря

І хіба не зотліє на тлін українство між нами,

Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря

Ми і досі спокійно себе почуває хохлами?

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил,

Можна жити й хохлом і не згіркне від того хлібина.

Тільки хто ж колись небо похилить до ваших могил.

Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…

Читець: Українська мова

Діамант дорогий на дорозі лежав, -

Тим великим шляхом люд усякий минав.

І піхто не пізнав діаманта того.

Йшли багато людей і топтали його.

Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,

І в пилу, на шляху діамант він найшов.

Камінець дорогий він одразу пізнав,

І додому приніс, і гарненько, як знав

Обробив, обточив дивний той камінець,

І уставив його у коштовний вінець.

Сталось диво тоді: камінець засіяв,

І промінням ясним всіх людей здивував,

1 палючим огнем кольористо блищить,

І проміння його усім очі сліпить.

Так в пилу на шляху наша мова була,

І мислива рука її з пилу взяла.

Полюбила її, обробила її.

Положила на ню усі сили свої,

І в народний вінець, як в оправу, ввела,

І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.

І на злість ворогам засіяла вина,

Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить.

Хай же ті вороги поніміють скоріш,

Наша ж мова сія щогодини ясніш!

Хай коштовним добром вона буде у нас.

Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,

Щоб поглянувши сам на творіння своє,

Він побожно сказав: "Відкіля нам сіє?!"

В. Самійленко

Читець:Як довге ждали ми своєї волі слова,

І ось воно співа, бринить.

Бринить, співає наша мова.

Чарує, тішить і п'янить.

Як довго ждали ми...

Уклін чолом народу,

Що рідну мову нам зберіг.

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.

В землі віки лежала мова

І врешті вибилась на світ.

0 мово, ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт.

Навік пройшла пора безславна...

Цвіти і сяй, моя державна...

О. Олесь

Читець:Вона одна у нас така -

Як вірна шабля у Сірка

1 як надія у Богдана,

Як віри праведна рука...

І серця, і небес дістане.

Не одцурайтеся моєї мови

Ні в тихі дні, ні в дні зимові,

Ні в дні підступно мовчазні.

Коли стоїш на крутизні...

Не одцурайсь, мій сину, мови -

У тебе іншої нема.

Ти - плоть і дух - одне-єдине,

Зі словом батьківським - Людина,

Без нього - просто плоть німа,

Без мови в світі нас - нема.

Т. Шевченко

Читець:Мово рідна!

Колискова Материнська ніжна мово!

Мово сили й простоти

Гей, яка ж прекрасна ти!

Перейшла усі світи я,

Є прекрасних мов багато,

Але першою, як мати

Серед мов одна лиш ти є.

Ти велична і проста.

Ти стара і вічно нова.

Ти могутня рідна мова.

Мова - пісня колискова,

Мова - матері уста.

Ведучий:Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глинка і Чайковський, Барток і Стравінський користувались українськими мелодіями у своїй творчості, а це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови. Українська мова не бідна, не вульгарна... Вона має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна річка, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душі нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі.

Читець:Мово вкраїнська, звідки прилетіла

Як тут зросла, розцвіла й зарясніла?

Чи пила ти воду з Дніпра, чи купалася

в його ласкавих водах, чи злетіла в небо?

Мово! Течеш ти вічно й вільно.

Безжальний час не владний над тобою.

Ведучий:Живе наша мова - і наш голос звучить у вселенському хорі народів. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша єдність, наша одність. Бо наша мова - це ми, українці, - добрий, чесний, працьовитий народ, що тися-чоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра, там, де була колиска індоєвропейських народів. Пізнання мови - це пізнання народу його єства, його душі, його витоків та історичних шляхів - усього того, чим народ цікавий для інших народів. Адже народи, як і окремі люди, виявляють інтерес і повагу лише до того, хто являє собою особистість - своєрідну і неповторну. Годі розраховувати на пошану інших тому, хто не має поваги до себе. А Симеон Новий Богослов ще у XII столітті повчав: "І власний твій дух, або душа твоя, вся є в усьому розумі твоєму, і все слово твоє - в усьому духові твоєму, нероздільно і нерозливано. Українська мова - душа української нації. А в душі - сила слова, будучність".

Читець:Мово моя українська -

Батьківська, материнська,

Я тебе знаю не вивчену.

Просту, домашню, звичну.

Не з-за морів прикликану,

Не з словників насмикану.

Ти у мене із кореня -

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована.

В чистій воді смакована.

Болем очей продивлена.

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана

В полі людськім намокнута,

З кров'ю моєю змішана.

І аж до скопу залишена в серці моїм.

В. Бичко

Читець:Слова, слова...

Вони в собі всі різні:

тривожні й тихі, радісні й сумні;

є терпеливі, є жорстокі й грізні,

лукаві й чесні, мудрі і смішні...

Не грайся словом.

Є святі слова,

Що матері з доріг вертають сина.

Спіши до неї, доки ще жива,

Допоки розум і допоки сила.

Знайди те слово - вічне і земне.

За часом час нам світ перестилає.

Минуще все.

Лиш слово не мине

І та любов, що смертю смерть долає.

М. Ткач

Ведучий:Страшні слова, коли вони мовчать, Коли вони зненацька причаїлись. Коли не знаєш, з чого їх почать. Бо всі слова були уже чиїмись, Хтось ними плакав, мучився, болів. Із них почав і ними ж і завершив, Людей мільярди і мільярди слів, А ти їх маєш вимовити вперше! Повторювалось все: й краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія - це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик до душі.

Л. Костенко

Ведучий:Рідна мово, росту я крізь тебе. Крізь родовища дум і краси. Я курганом стою серед степу На кордоні сльози і роси. Я прошитий травою густою, Я промитий Дніпром до кісток.

Мов відірваний вітром листок.

П. Перебийніс

Ведучий: ЗАГАДКИ ПРО МОВУ

1. Назва якої птиці складається з 40 "а"

(Сорока)

2. В них багато є роботи,

Хоч стоять вони весь час

Від дощу чи від спекоти

Захистять, врятують нас.

Не лягають спать ніколи.

Не бояться плину рік,

Суховію, вітра реву.

Хто ж вони такі?

(Дерева)

3. Як написати одним словом з чотирьох

букв словосполучення "суха трава".

(Сіно)

4. Що стоїть посеред Києва? "є"

5. Чим вечір кінчається, а ранок починається? "р"

6. У небі одна, а в баби дві? "б"

Ведучий:

До юного серця!

Так, це до тебе, саме до тебе це слово! Це від тебе залежить зараз, чи перерветься золота нитка тисячоліть, а чи оживе і заграє на сонці! Це від тебе, саме від тебе залежить, чи джерело рідної мови замулиться у твоїй душі, а чи пружно і вільно дихатиме! Океаном дихатиме! Тільки рідне слово, виплекане твоїм родом і народом, має таємничу здатність тримати людину у повноті її історичного та духовного буття. Тільки від порога рідної мови ти можеш виходити на широкі магістралі світу. А безмір світовий і космічний не дасться тобі в руки, коли ти будеш безбатченком. Жива вода рідної мови на ноги зведе тебе і тоді, коли ти зневірився вже у всьому. І перше слово твоє, до мами звернене, материнське слово хай розширює твої груди озоном людської гідності. Це ти несеш слово в серці, як наполохану пташку. Слово довірилося тобі і повірило в тебе. Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули, життям своїм переповни. Ти, саме ти - і ніхто інший!

І. Драч

Ведучий: Важливого значення у час спілкування ми надаємо словам. Та й від розділових знаків багато залежить у нашому житті. Як це було у "Казці про Всемогутню Кому". Бувальщина...

КАЗКА ПРО ВСЕМОГУТНЮ КОМУ

1-й ведучий.

Було це за царя Панька,

Коли земля була тонка...

Так от на тій землі тонкій

З'явився буцімто крадій,

Такий, що й зроду не було:

Проникне потай у село,

То порятунку вже не жди -

Накоїть кожному біди.

У того коні вкраде з двору,

У того "вичистить" комору,

У того вижене овець

Або потягне гаманець, -

Усіх покривдить, обдере,

Останній статок одбере.

Хоч сядь та плачма плач з нужди

Або у світ з торбами йди.

2-й ведучий.

Та от, як мовлять, на гарячім

Зловив злочинця чесний люд,

Одлупцював його добряче

І до Панька повів на суд.

Чиновник.

Вельможний царю, ось крадій,

Запеклий, лютий лиходій,

Він чинить зло у всім краю,

Доводить нас до скону.

Ми в мудрість віримо твою,

У праведність закону.

Хай воля вершиться твоя;

Карай чи милуй крадія!..

2-а ведуча.

Панько не даром трон посів,

Панька пройняв законний гнів.

Панько.

Ах-ах! Так ось він, супостат.

Що обкрадав усіх підряд,

Що грабував підданців!

Простить такий смертельний гріх?

Та нас би світ підняв на сміх!

Скарати завтра вранці!

2-а ведуча.

Сувора варта про мечах.

По добрім сажню у плечах, -

До крадія учотирьох.

Скрутили й кинули у льох.

Чиновник.

Щоб діло кінчити ураз.

Обміркував Панько указ:

Вчинив розбійник те й оте.

За те злочинство не пусте

Що волимо зробити?..

Й без жодних знаків розділових

Надряпав цар чотири слова:

"Простить не можна вбити".

Царський радник.

...Тепер одкриєм головне

І дуже дуже потайне.

Одкриєм по секрету,

Щоб не було Паньку на зло,

Щоб збитку часом не було

Його авторитету.

Колись, як ще не був царем,

А був він просто школярем,

То вчився кепсько, не щодня

Робив домашні завдання,

А не виконує завдань,

То не питайте з нього знань.

І двійки раз у раз тому

В щоденник сипались йому.

Отак недоуком і ріс.

Та царські справи - темний ліс:

Раз ріс за принца при дворі,

То й вийшов в неуки-царі.

Чиновник.

...Отак надряпав мудру фразу

Свого правдивого указу,

Чухнув за вухом:

Панько.

"Треба б кому

Поставить в реченні такому

Й печаткою скріпити..."

Чиновник.

І чиркнув кому навмання

(Бо де в недоука знання!).

Панько.

"Простить не можна вбити".

Чиновник.

На ранок варта при мечах,

По добрім сажню у плечах,

Веде злочинця на майдан,

А там вже юрми громадян.

Що, на видовиська охочі,

З усіх усюд зійшлися з ночі,

І вже злочинця кат чекає.

Нарешті дяк указ читає:

Вчинив розбійник те й оте.

За те злочинство не пусте

Що волимо зробити?..

"Простить не можна вбити"

- Овва! Написано "Простить"!

Виходить, треба відпустить?..

Ну що ж, біжи відсіль мерщій.

Щоб голови не скласти!..

Зареготав і зник злодій,

Аби й надалі красти.

Ведучий:Донині трапляються люди такі,

У котрих, як мовиться, руки липкі,

-Усе то нащадки злочинця, якому

Лишиться живому вдалось через кому.

Така вона, кома, такі у ній сили,

Щоб ми легковажити нею не сміли.

Не так її неук поставить, бува,

І діють у світі усякі дива,

-Злочинець уникнути може відплати,

А десь і невинного можуть скарати...

Щоб кома ніколи до зла не вела,

-Потрібно, щоб завше на місці була!

Ведучий:

- Кажуть, людина щаслива, якщо її розуміють. У школі, бібліотеці ви навчаєтесь бути щасливими людьми. Бо від того, наскільки ви знаєте мовні закони, вмієте чітко й переконливо висловити свої думки і зрозуміти інших, залежить ваше майбутнє. Справжня людина виростає з любові до рідної матері, до родини, до рідного краю, до рідної мови та культури. Нехай же вивчення мови стане для вас сходинкою до майбутніх успіхів, до самоствердження. Користуйтесь рідною мовою,плекайте, шануйте, ніколи і ніде не забувайте цей найдорожчий скарб.

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.