ШКІЛЬНА ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА

ОСНОВНІ ПРАВИЛА БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ




І. Оцінюйте не особистість, почуття, думки дитини, а її вчинок.

2.Намагайтесь у спілкуванні з дитиною висловлювати свої почуття без оцінки, використовуючи Я-висловлювання (Я вважаю, Я відчуваю...,Наприклад: Коли я бачу який ти брудний, мені прикро за тебе Замість: «Ти – бруднуля» ).

3.Не порівнюйте дитину із собою, знайомими, іншими дітьми, а тільки з її власними досягненнями .

4.Використовуйте методику чотирьох кроків, коли необхідно встановити обмеження:

- прийняття почуттів дитини;

- встановлення обмежень;

- альтернатива;

- право вибору (ультиматум).

5.Приймайте дитину такою, якою вона е ( «позитивні» її якості залежно від ситуації стають «негативними» і навпаки). Наприклад, гнів може допомогти у ситуації, коли треба захистити себе, тощо.

6.Нормальному розвиткові стосунків між рідними не повинні заважати періодичні негативні емоційні сплески, неминучі у нашому житті.

7. Пам'ятайте, що у процесі виховання важлива роль відведена несвідомому в людині (звички, наслідування, приклад, навіювання).

8. У стосунках з дитиною спирайтесь на її позитивні якості.

9. Не припускайте розходження між словами і власними діями.
ПРАВИЛА ПОКАРАННЯ


1. Перед покаранням дайте відповідь на запитання «Для чого?». Іншими словами, чого ви хочете домогтись, застосувавши покарання? Ні в якому разі не карайте «за щось». Це буде помста, відчай батьків.

2. Покарання не повинне шкодити здоров'ю — фізичному, психічному. Більше того, покарання повинне бути корисним.

3. Якщо є сумніви, карати чи ні, краще не карати. Ніякої профілактики, покарання наперед, покарань „про всяк випадок”!

4. Термін давності. Краще не карати взагалі, ніж карати із запізненням (дитина не в змозі «становити зв'язок між негативною поведінкою, небажаним, вчинком і покаранням). Запізніле покарання навіює дитині негативне, повертає до минулого, а це призводить до регресу, затримки духовного розвитку.

5. Покараний — вибачений. Повинен бути збережений емоційний контакт з дитиною. Покарання — завершення негативного етапу життя. Сторінка перегорнута, життя починається спочатку.

6. Покарання не повинне принижувати гідність дитини. Щоб не трапилось, яка б провина не була, покарання не повинне сприйматись як торжество вашої сили над її слабкістю. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання буде дійовим тільки у зворотному напрямку.

7. Покарання має бути адекватним. За один. Раз — одне покарання а не «салат» покарань у зв'яз­ку з різними провинами. Навіть, якщо одночасно вчинено декілька проступків, покарання може бути суворе, але лише одне, за все відразу, а не по одному за кожен.

8. Дитина не повинна боятися покарання. Парадоксальне правило, але підкріплене життєвим досвідом. Жах, тривожність не приводять до розвитку доцільної поведінки. Навпаки, ці емоції, як правило, сприяють зниженню регульованості поведінки. Водночас дитина повинна усвідомлювати, що покарання — це неприємно, небажано.

9. Бажано, щоб дитина брала участь у виборі покарання. Це підвищує її значущість у власних очах, надає певної свободи і привчає до відповідальності за своє життя.

10. Покарання — останній засіб. Використовується тоді, коли інші засоби усунення небажаної поведінки не привели до позитивного результату.


Ознайомившись з цими правилами, подумайте:

можливо, і ви використовуєте частину з них. Нехай навіть несвідомо. Чи згодні ви а ними? А чи є серед цих правил такі , що суперечать вашим власним? У чому полягає суперечність?

Кiлькiсть переглядiв: 1320